Аналіз

Сюжет роману

"Портрет Доріана Грея" – єдиний опублікований роман Оскара Уайльда, після публікації якого в суспільстві відбувся скандал.

Роман починається з огляду лорда Генрі Воттона картини Безіла Холварда, на якій зображено привабливого юнака — Доріана Грея. Згодом приходить сам Доріан, де він зустрічає Воттона. Після того, як Доріан вислухав лорда Генрі з його поглядами на світ, у нього з’являється думка, що краса — єдина річ, задля якої варто жити. Він бажає, щоби портрет, намальований Безілом, старів замість нього. Під впливом лорда Генрі Доріан Грей починає вивчати свої відчуття. Він одного разу побачив дівчину Сибілу Вейн, котра саме виконувала роль у п’єсі Шекспіра у одному забитому театрі. Доріан познайомився з нею ближче і запропонував їй одружитися. Сибіла, яка називала його «Чарівним принцом» (Prince Charming) швидко побігла додому сповістити про це свою маму. Її старший брат заявив, що якщо Доріан скривдить Сибілу, то той уб’є його.

Доріан згодом запросив Безіла та лорда Генрі, щоби вони побачили як Сибіла грає у «Ромео і Джульєтті». Проте Сибіла, яка раніше знала про любов лише із театральних виступів, несподівано втратила свої акторські здібності через почуття справжньої любові до Доріана і грала дуже погано. Доріан відмовив їй у шлюбі, кажучи, що її краса полягала у грі в театрі, і якщо вона більше не може грати, вона більше не цікавить його. Одного разу, повертаючись додому, Доріан помітив, що його портрет змінився. Оглянувши ретельно картину, Доріан врешті зрозумів, що його бажання сповнилося — хлопець на портреті тепер виражав ледь помітний усміх. Він буде старіти і змінюватися із кожним гріхом Доріана, тоді як його тіло, зовнішній вигляд, залишатимуться незмінними. Він вирішує помиритися із Сибілою, але зранку прийшов лорд Генрі і сповістив про самогубство дівчини, яка випила синильну кислоту. Наступні вісімнадцять років Доріан Грей експериментував із всяким злом і гріхами, головне через вплив «отруйного» французького роману, подарунку лорда Генрі.

Однієї ночі Безіл перед своїм від’їздом до Парижа, вирішив провідати Доріана і запитати його за чутки про його аморальний спосіб життя. Проте Доріан спростовував їх. Він показав Безілу свій портрет, який, як виявилося, був дуже страшним як і гріхи Грея. У припадку злоби, Доріан звинувачує художника в своїй долі і забиває його до смерті. Доріан шантажує свого старого друга Алана Чембелла, який був хіміком, щоби знищити тіло. Для того, щоб сховатися від свого злочину, Доріан втікає до притону курців опіуму. Трапилося так, що поряд був Джеймс Вейн, який почув, що хтось звертається до «Чарівного принца». Він переслідує Доріана і робить спробу застрелити його, але Доріан обманув його, сказавши, щоби той вивів його на світло, бо він надто молодий, щоби якимсь чином завдати шкоди Сибіл 18 років тому. Джейм відпускає Доріана, але одна жінка наблизилась до нього і сказала, що Доріан не старіє уже 18 останніх років.

За вечерею, однієї ночі, Доріан бачив як брат Джеймс Вейн підкрадався повільно по землі, і побоявся за своє життя. Однак, наступного дня, під час полювання, Джеймса випадково вбив один мисливець. Після свого повернення в Лондон, Доріан заявив, що відтепер він буде добрим і почне з того, що не буде розбивати невинного серця Хетті Мертон — дочки вікарія із одного села. У своїй квартирі він цікавився, чи картина почала мінятися, відновлюватися, втрачаючи свій старечий образ, бо тепер Доріан Грей покинув свій аморальний спосіб життя. Він зняв покривало з портрету і побачив, що він не змінився, а став ще гіршим. Побачивши це, він почав шукати мотиви свого акту «мерсі», чи було це випадково, а чи пошук нового емоційного ексцесу. Він вирішив, що лише повна сповідь зможе очистити його, але боячись її наслідків, він наважується знищити усі сліди своєї совісті. У приступі гніву він піднімає ніж, яким колись вбив Безіла Холварда і заганяє його у картину. Почувши пронизливий крик з кімнати Доріана Грея, його слуги спробували відчинити двері кімнати. Коли їм це не вдалося, вони залізли через вікно і побачили на підлозі мертве і постаріле тіло Доріана, а картина стала чистою, оновленою, такою, якою її намалював художник багато років тому.

Композиція твору

Роман "Портрет Доріана Грея" складається з передмови (25 афоризмів) та 20 розділів.

• Експозиція. Майстерня художника Безіла Голуорда, робота над портретом Доріана Грея.
• Зав'язка. Доріан Грей висловлює своє фатальне бажання.
• Розвиток дії. Кохання і смерть Сібіл Вейн. Портрет стає дзеркалом душі Доріана. Вбивство Безіла. Смерть Джеймса Вейна. Лицемірство по відношенню до Гетті Мертон.
• Кульмінація. Доріан вирішує знищити свій портрет.
• Розв'язка. Смерть Доріана Грея.

Проблематика «Портрет Доріана Грея»

Роман Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея» є глибоким філософським твором, що досліджує численні проблеми моралі, мистецтва, краси та людської душі. Основні проблеми, які розкриває автор, можна окреслити так:

1. Краса і моральність. Вайльд розкриває ідею, що зовнішня краса не завжди відображає внутрішню сутність людини. Доріан, маючи неземну вроду, стає аморальним і жорстоким, що контрастує з його бездоганною зовнішністю.
2. Вплив мистецтва на людину Лорд Генрі підштовхує Доріана до ідеї, що мистецтво і життя повинні бути відокремлені від моралі. Але чи справді естетизм може виправдати аморальну поведінку? Портрет, що відображає гріхи Грея, стає символом того, що мистецтво все ж не є поза етичними нормами.
3. Фатальність бажань та спокусаДоріан прагне вічної молодості, і це бажання зрештою приводить його до загибелі. Вайльд показує, що задоволення примх може мати страшні наслідки.
4. Роздвоєння особистості Доріан веде подвійне життя: зовні він бездоганний, але його душа сповнена гріхів. Це є глибоким психологічним аспектом твору, що відображає боротьбу між добром і злом у людині.
5. Проблема морального вибору та відповідальності Доріан Грей отримує унікальну можливість зберігати молодість і красу, тоді як його портрет відображає всі зміни його душі. Однак головний герой поступово занурюється у світ гріхів, нехтуючи наслідками своїх учинків. Це піднімає питання: чи можна жити безкарно, не несучи відповідальності за свої дії?
6. Насолоди і Моралі, Мистецтва і Дійсності,
7. Утвердження краси як найвищої цінності, сенс буття людини;
8. Добра і зла.

Таким чином, «Портрет Доріана Грея» – це не лише історія про молодість і красу, а й глибоке дослідження людської природи, її слабкостей та наслідків морального занепаду.

Герої роману

Історія написання "Портрет Доріана Грея" 

Роман “Портрет Доріана Грея” мав реальне підґрунтя. У Оскара Уайльда у приятелях був художник на ім’я Безіл Ворд. Уайльд, зустрівши одного разу у його майстерні надзвичайно красивого натурщика, вигукнув: “Який жаль, що і йому не минути старості зі всією її потворністю!”. На це Безіл відповів, що готовий малювати кожного року портрет, щоб закони природи — старіння людини відбивались на портреті, а не на зовнішності красеня-натурщика.

О. Уайльд написав «Портрет Доріана Грея» на замовлення одного американського журналу Написав у рекордно короткий строк — трохи більше, ніж за два тижні, бо уклав парі, що здатен створити роман саме в такий термін. У липні 1890 р. роман опублікували в американському журналі «Ліппінкотс Манслі Мегазін». Журнальна публікація «Портрета Доріана Грея» мала широкий резонанс, і письменник вирішив видати твір окремим виданням, доопрацювавши окремі глави, аби зробити твір «вагомішим», тобто більшим за обсягом, бо в англійсьйй літературі того часу склалися певні традиції щодо жанру роману Саме для цього окремого видання О. Вайльд написав і відому «Передмову», що складається з 25 афоризмів. В афоризмах у парадоксальній формі була викладена естетична теорія О. Уайльда. У квітні 1891 р., набувши нового вигляду, роман вийшов окремою книжкою.

Джерела роману

“Портрет Доріана Грея” має паралелі з багатьма творами світової літератури. Так, подібні за сюжетом і розкритими проблемами, роману О. Уайльда передували такі твори:

1.  Роман англійця Чарльза Метюріна “Мельмот Блукач” (1820) — розповідь про угоду з дияволом заради вічного життя.
2. Повість-казка німецького письменника А. Шаміссо “Історія Петера Шлеміля” (1814) — розповідь, як герой продав власну тінь дияволу за успіх.
3.  Роман Гюїсмана “Навпаки” (1884) — розповідь про молодого аристократа, який почав жити навпаки загальноприйнятим нормам.. Саме цей роман згадано у творі Уайльда, як книга, що “отруїла” Доріана.
4. Повість Бальзака “Шагренева шкіра” – загадкова шкіра зменшується, виконуючи бажання баль-заківського Рафаеля де Валантена.
5. Гете “Фауст”.
6. Повість-казка Гофмана “Малюк Цахес”.
7. Едгар Аллан По. “Вільям Вільсон” – мотив вбивства двійника. Герой-оповідач вбиває свого двійника — втілення свого кращого “я” — Вільяма Вільсона, який усе життя намагався врятувати його від загибелі.
8. Р.Л. Стівенсон “Дивна історія доктора Джекілла і містера Гайда” – неоромантичний твір Стівенсона втілює розкриття психологічного аспекту двійництва.

Герої  роману

• Доріан Грей – юнак, наділений неймовірною красою. Потрапляючи під вплив ідей нового гедонізму, які проповідує лорд Генрі, присвячує своє життя жадобі насолод і пороку. Це фігура двоїста. У ньому поєднуються тонкий естет і навіть романтик і порочне, безжалісний злочинець і розпусник. Ці дві протилежні сторони його характеру перебувають у постійній боротьбі один з одним. Дана подвійність героя характерна для багатьох готичних романів.
• Безіл Голворд – художник, який написав портрет Доріана Грея. Від інших героїв його відрізняє крайня прихильність до Доріана Грея, в якому він бачить ідеал краси і людини. Іншими словами, він є переможеним ангелом хранителем Доріана Грея.
• Лорд Генрі – аристократ, проповідник ідей нового гедонізму, «Принц Парадоксів». Його парадоксальне, суперечливе мислення перейнято критикою на все викторіанское англійське суспільство. Є своєрідним Мефістофелем для Доріана Грея.
• Сибіла Вейн – актриса, один з найдивовижніших образів роману. До зустрічі з Доріаном жила в своєму вигаданому світі, світі театру, була талановитою актрисою. Любов показала їй всю штучність її світу, де вона не жила, а тільки грала. З любов’ю в її душі зникає талант, так як вона намагається вирватися зі світу ілюзій в світ справжній. Але саме це і призводить до її загибелі.
• Джеймс Вейн – брат Сибіли, моряк. Джеймс дуже піклується про свою сестру та хвилюється за її стосунки з Доріаном. Не довіряючи мотивам своєї матері, він вважає, що інтерес місіс Вейн до багатства Доріана не дозволяє їй належним чином захищати Сібіл. Людина військової виправки, практично втратив сенс життя після самогубства Сибіли. Знаходить упокоєння в бажанні помсти.
• Пані Вейн – мати Джеймса та Сибіли. Вона сприймає Доріана Грея як чудовий союз для своєї доньки через його багатство; однак цей прихований мотив затьмарює її судження та робить Сібіл вразливою.
• Алан Кемпбелл – близький друг Доріана, який розірвав з ним відносини через заплямовану репутацію.
• Леді Агата – Тітка лорда Генрі. Вона займається благодійністю.
• Лорд Фермор – запальний дядько лорда Генрі. Лорд Фермор розповідає Генрі історію походження Доріана.
• Вікторія Воттон – дружина лорда Генрі.
• Віктор – вірний слуга Доріана.
• Місіс Ліф – літня економка Доріана Грея. Серйозно ставиться до своєї роботи.

Характеристика образів  головних героїв

Доріан Грей – головний герой роману Оскара Уайльда “Портрет Доріана Грея”. Доріан – молодий аристократ, юний красень, подібно Фаусту що вступив в угоду з дияволом, щоб зберегти свіжість, молодість і красу, в той час як вплив часу наносить свій відбиток на портрет, виконаний другом Доріана художником Безілом.

Доріан Грей був напрочуд гарним. Але краса зовнішня і внутрішня – різні речі. На жаль, Доріан був гарний лише зовні. А може бути, він був занадто слабкий духовно, не мав своєї точки зору на життя і з легкістю прийняв девіз життя лорда Генрі – краса і насолода, тобто повний егоїзм.

Доріан любить тільки себе і свою красу. Але всі, хто стикається з ним, гинуть. Наклала на себе руки Сибілла Вейн, яка безоглядно любила Доріана. Загинули всі ті, хто не хотів побачити в красі Доріана Грея божество і прагнув судити його вчинки з позицій суспільної моралі. Але Грей зневажав моральні закони. Люди думали, що така гарна людина не може бути аморальною. Навіть доля зробила йому чудовий подарунок. Сталося щось дивовижне. Виповнилося бажання Доріана Грея, і його краса не тьмяніла з роками. І лише тільки на портреті зображувалося все те, що відбувалося з душею Доріана.

Опис зовнішності Доріана Грея

"твій таємничий юний друг, імені якого ти не хочеш назвати, має чарівну вроду"

"Я збагнув - переді мною така чарівна врода, що може поглинути всю мою душу, все моє єство, ба навіть усе моє мистецтво, коли я тільки піддамся її чарам".

"...врода його неначе пробудила в мені зовсім новий метод творчості, зовсім новий стиль. ...";

" ... душа в нього чиста й прекрасна"; "чудесна душа""

"Я забагато цікавлюсь самим собою і став уже тягарем сам для себе".

Чим захоплювався Доріан?

Коштовним камінням, музикою, ароматичними речовинами та секретами їх виробництва, гобеленами, дорогими тканинами та вишивками, релігійними обрядами.

Художник Безіл Голуорд 

Він є втіленням ідеї служіння мистецтву. Він творить красу, для нього немає нічого вищого за малярство. У Безіла гаряче, чуйне, добре серце, яке він вкладає в кожний свій твір. Портрет Доріана Грея став його кращим творінням. Саме тому Безіл Голуорд спочатку не хоче виставляти його, бо це означає відкрити власну душу, її глибинні порухи кожному, хто прийде подивитися нову роботу. Безіл захоплюється своїм шедевром настільки, що вже не відділяє портрета від живої людини, з якої його написано.

Він обожнює Доріана, стає йому другом, відчуває, що почав набагато краще малювати з того часу, як познайомився із цим юнаком. На відміну від Генрі й Доріана, для Голуорда етичне й естетичне невіддільні, як краса та доброта. Збираючись виїхати з Лондона на тривалий час, Голуорд приходить до Грея, щоб утримати його від бажання піддаватися спокусам, застерегти від такого способу життя, який потребує насолод різного роду за будь-яку ціну. Голуорд не хоче вірити непевним чуткам відносно Доріана, але вважає за свій обов’язок попередити друга.

Звичайно ж, він не міг передбачити, як трагічно завершиться візит до того, хто надихнув його на створення найкращого полотна. Та кінець Безіла неминучий. Безіла називають «подвійним двійником», адже він певною мірою дублює долю самого автора і водночас відтіняє образ головного героя, є його запізнілим сумлінням. Останнє відвідування будинку Грея завершилося для Безіла трагедією: Доріан, розкривши йому страшну таємницю портрета і вважаючи його винним у всіх своїх бідах, убиває художника.

Вислови героя  

«Усіма, хто має непересічний розум чи красу, правує фатум»; «краще не виділятися над своїм середовищем»; «за все, чим боги наділили нас, ми дорого заплатимо, заплатимо невимовними муками»; «покаятися ніколи не пізно»; «один тільки Бог бачить душу людську».

«Митець повинен творити прекрасне, але не повинен у нього нічого вкладати зі свого власного життя. У нашу добу люди тлумачать мистецтво як різновид автобіографії. Ми втратили абстрактне почуття краси. Колись я покажу світові, у чому воно полягає, і хоча б здаля цього світ ніколи не побачить мого портрета Доріана Грея».

Лорд Генрі Воттон

У романі “Портрет Доріана Грея” – це ідеолог, котрий розгортає перед головним героєм цілу програму філософії гедонізму і є втіленням філософії насолоди.

Він старший за Доріана Грея на десять років. Це багатій, витончений естет, що кохається у красі й відмежовується від потворного, бридкого у житті. Прагнення не помічати нічого, крім краси, робить його не просто байдужим до всього іншого, а й цинічним. У лорда Генрі холодна душа людини, яка не має ідеалів. Пробуджуючи в Доріані бажання насолоджуватися життям за будь-яку ціну, він зовсім не замислюється над можливими наслідками такої поведінки як для самого юнака, так і для інших людей. Проповідуючи свободу інстинктів, Воттон стверджує вседозволеність.

Стверджуючи вседозволеність, лорд Генрі, на перший погляд, сам ніби нічого неморального не робить — не вбиває, не зраджує, не грабує. Але він отримує величезне задоволення від необмеженої влади над душею Доріана: «Та й самий вплив твій на іншу людину — як він зачаровує!» У Генрі Уоттона поєднуються байдужість, егоїзм із здоровим глуздом та обережністю, які не дають йому зіпсувати собі репутацію, зашкодити собі. Його називали «принцом парадоксу», і саме цим він привабив молоду людину й зміг на неї так вплинути.

Вислови  героя  

«…Впливати на когось — це означає віддавати комусь власну душу».

«Мета життя — розвиток власного «Я», «якби кожна людина проживала все своє життя повністю й цілковито, даючи вияв кожному почуттю, вираз кожній думці, втілюючи кожну свою мрію…»; «єдиний спосіб позбутися спокуси — піддатися їй»; «яскраві барви, краса, радість життя — ось що має викликати симпатії людини»; «горе — це бридке й відразливе, воно надто гнітить нас»; «співчуття болю — це страшенно щось нездорове»; «страх перед суспільством, що є основою моралі, страх перед Богом, що є таємницею релігії — ось що владарює нами»; «живіть своїм життям!.. Нічого не проминіть, шукайте завжди все нових вражень. І не бійтеся нічого».

«Повністю реалізувати своє єство — ось для чого існує кожен із нас».

«Новий гедонізм — ось що потрібно новому вікові»; «Єдина страшна річ на світі — нудьга — це єдиний гріх, за який нема прощення».

Історія кохання Доріана й Сибіли Вейн

Доріан покохав не Сибілу, а те, що було втілено в її образі. Йому сподобалися Дездемона, Джульєтта та інші героїні, яких талановито, із пристрастю грала актриса; її костюми, декорації. Тобто закохався в мистецтво та в Сибілу як його «інструмент». Коли дівчина покохала сама й не змогла грати чужі пристрасті, Доріанові вона стала нецікавою.

Юнак сподівається повернутися до Сибіли, шкодує, що обійшовся з нею жорстоко. Але був, мабуть, не дуже одвертим самим із собою, бо зміни на портреті не зникали. Грей, аналізуючи останню розмову із Сибілою, уважає, що в усьому винна вона, адже він так страждав. Його більше цікавлять власні почуття та розчарування. Доріан запитує себе: «Може, у мене немає серця?» І зізнається собі, що ця трагедія (самогубство дівчини) не вразила його душі.

Специфіка вирішення автором теми кохання полягає в тому, що, відповідно до своїх естетичних переконань (Мистецтво — найвища краса), герой любить не реальну дівчину, а театральне мистецтво в ній, кохає її як втілення майстерності акторської гри.

Життєвий шлях

Біографія Оскара Вайльда (1856—1900)

1. Імʼя. Оскар Фінгал ОʼФлаерті Уїллс Уайльд
2. Статус. Ірландський англомовний письменник, поет, драматург, казкар. «Король життя», «принц парадокс», «шехерезада салонів», «законодавець моди»
3. Дата народження. 16 жовтня 1854 (1856) р. в Дубліні, столиця Ірландії.
4. Батьки. Батько, сер Вільям Уайльд, лікар, фахівець з хірургії ока i вуха; захоплювався фольклором, археологією, пристрасний шанувальник ірландської історії та культури. Нерідко замість платні за лікування він просив пацієнтів-селян переказати давні повірʼя та легенди. Видав 2 томи ірландського фольклору.
   Мати, Джейн Франциска Елджі, поетеса, перекладачка
   
   
   
5. Дитинство. У помешканні Уайльдів часто влаштовували поетичні вечори та прийоми на честь європейських знаменитостей. Творча атмосфера якнайкраще сприяла розвиткові літературного таланту й смаку юного Оскара.
6. Навчання. Королівська школа Портора в м. Енніскіллені, Трініті Коледж, Оксфордський коледж св. Магдалини, Оксфордський університет.Вивчав і високо цікавився народною пісенною творчістю, античною літературою та культурою, італійським мистецтвом, захоплювався блискучими лекціями Джона Рескіна про мистецтво.
7. Особливості характеру. Оскар привертав до себе увагу як людина непересічна, незалежна, наділена критичним розумом і дотепністю. Був талановитий, освічений, неординарний, суперечливий, епатажний, сповідував філософію гедонізму, уважався законодавцем мод
8. Нагороди. Призи на конкурсах творів з античної літератури, стипендія з фонду наукових досліджень, золота медаль ім. Берклі, Ньюдигейтська грошова премія (за поему «Равенна»)
9. Подорожі: Греція, Італія, Франція, США
10. Світське товариство підхоплювало кожний його дотеп, обговорювало його вчинки та манери - хто кепкуючи, а хто й зі щирим захватом. Його називали: «король життя», «апостол естетизму», «принц парадокс», «Шехерезада салонів». І лише небагатьом вдалося розгледіти в митцеві, який приголомшував публіку зухвалими витівками, людину з доброю і вразливою душею. Цей Уайльд над усе прагнув вирватися у світ справжньої Краси. Він уважав, що краса здатна облагородити й одухотворити життя.
11.  Лекції в США, Англії, Ірландії
12. Сімʼя. Дружина - Констанція Ллойд, сини - Сиріл та Вівʼєн
13. Діяльність: письменник, поет, журналіст (редагував жіночий журнал), літературний критик, лектор,
14.  Фатальне знайомство. Дружба з Альфредом Дугласом, маркіз Квінсберрі, був незадоволений дружбою свого сина з Уайльдом і образив письменника. Був скандал, процес, суд і дворічне увʼязнення за моральні збочення.
15.  Суд. Уайльд подав позов до суду на лорда Куїнсберрі, який письмово образив його, звинувативши в розбещенні свого сина Альфреда Дугласа. Але внаслідок підступної гри лорда на лаві підсудних опинився сам письменник. У 1895 році над Уайльдом відбувся суд. Його засудили до дворічного увʼязнення.
16.  Еміграція. Після звільнення з вʼязниці Уайльд емігрує до Франції й живе в Парижі під імʼям Себастьяна Мельмона
17. Смерть. 30 листопада 1900 р. у Парижі

Основні твори:

• поеми «Равена» (1878), «Балада Редінгської вʼязниці» (1898), «Сфінкс»
• збірка поезій «Вірші» (1881)
• повісті: "Злочин лорда Артура Сервіля", "Кентервіський привид", "Зразковий мільйонер", "Сфінкс без загадки"
• збірки казок «Щасливий принц», «Гранатовий будинок» 
• збірка есе "Задуми" ("Перо, олівець і отрута", "істина масок", "Занепад мистецтва брехні", "Критик як художник")
• драматичні твори: трагедії: «Герцогиня Падуанська» (1883), «Саломея» (1893);
• комедії: «Віяло леді Віндермір» (1892), «Жінка, не варта уваги» (1893), «Ідеальний чоловік» (1895), «Як важливо бути серйозним» (1895)
• роман «Портрет Доріана Грея» (1890)
• тюремна сповідь «З безодні» ("De Profundis") (1895-1897)

Цікаві факти про  Оскара Вайльда

Мати Оскара – леді Джейн Франчески Уайльд – світська дама, яка також писала вірші під псевдонімом Speranza – Надія.
Мати хотіла дочку, і ось маленького Оскара одягали в сукні і говорили на нього “вона”, поки леді Уайльд не народила дочку Ізолу.
До десяти років Оскар Уайльд отримав освіту вдома, від французької гувернантки він навчився французької мови, від німецької – німецької.

У 1878 році закінчив Оксфорд з відзнакою.
Оскар Уайльд був дуже своєрідною і екстравагантної особистістю. І навіть два роки провів у в’язниці. Оскара засудили за звинуваченням в содомії. Його книги та п’єси не хотіли купувати та ставити на сцені.
Оскар Уайльд написав лише один роман, який і прославив його на весь світ – “Портрет Доріана Грея”. Це був перший і останній його роман. Ця книга стала культовою і її екранізували більше 25 разів.
Вайльд знав собі ціну. Коли американський видавець запропонував йому п’ять тисяч доларів за роман у тисячу слів, письменник відмовився, бо, за його висловленням, “у англійській мові немає 100 тисяч слів”. Одна газета надіслала йому анкету з проханням назвати десять кращих книг. Вайльд відповів: “Не можу їх назвати, сам іще не написав стільки”.
Протягом усього життя він завжди переодягався перед обідом, стверджуючи, що навіть на безлюдному острові він робив би те саме.
Вайльд був дуже спостережливим і часто переймав звички відомих людей, копіював їхні жести і поведінку. Так, зачіску він робив як Нерон, щоб посилити схожість рис обличчя з обличчям римських імператорів. Із напоїв замовляв у ресторанах абсент, бо його пив Ш. Бодлер. Його стіл був такий самий, як у Карлейля. Писати твори цей “апостол гедонії і фантазії” сідав у білій рясі з чорним капюшоном, бо саме такий одяг був на Бальзакові у часи художньої праці. Навіть голос у Вайльда був професійною імітацією голосу актриси Сари Бернар.
Він прожив 46 років. Його життя було неспокійним: після звинувачення в аморальності митця судили, він відбув термін ув’язнення, вирушив у змушену еміграцію, де й помер.

Оскар Уайльд помер у вигнанні у Франції від гострого менінгіту, викликаного вушною інфекцією. Він був похований в Парижі на кладовищі Баньйо. Приблизно через 10 років Уайльд був перепохований на кладовищі Пер-Лашез, а на могилі його встановлено крилатий сфінкс з каменю роботи Джейкоба Епстайна.

“Зацілований” пам’ятник: незвичайна традиція на могилі Оскара Вайльда

Оскар Уайльд жартував: «Все можна пережити, крім смерті». Однак і смерть вдалося перемогти геніальному письменнику, пам'ять про нього живе і донині, і до його могили приходять тисячі небайдужих шанувальників його таланту. Похований великий ірландець в Парижі на кладовищі Пер-Лашез. На його могилі встановлений величезний пам'ятник у вигляді крилатого сфінкса, прикрашений незліченою кількістю поцілунків...
Коли скульптуру, створену в пам’ять про поему «Сфінкс», привезли на кладовище, паризькі урядовці були обурені наготою ангела. Щоб «прикрити» неналежний вигляд, було вирішено встановити меморіальну табличку, в такому вигляді пам’ятник був відкритий в 1914 році, на жаль, у наступні роки він неодноразово піддавався нападам вандалів.Але все це не вплинуло на хвилю відвідувачів, які створили традицію цілувати пам'ятник. Причина виникнення такої традиції досі невідома. Але, за легендою, поцілунок допомагає знайти свою другу половинку. В результаті, весь пам'ятник був покритий відбитками губної помади від поцілунків. Усі спроби якось зупинити це безумство не увінчалися успіхом.Перші сліди поцілунків з’явилися на надгробку в кінці 1990-х років, і вони нерідко супроводжувалися написами в дусі:

• «Продовжуй дивитися на зірки»,
• «Справжня краса закінчується там, де починається розум».
• "Закоханість починається з того, що людина дурить себе, а закінчується тим, що вона дурить іншого!"
• "Всі ми борсаємось у стічній канаві, але деякі з нас дивляться на зірки..."
• "Я чув стільки наклепів на Вашу адресу, що у мене немає сумнівів: Ви - прекрасна людина!"

Помада всіх кольорів і відтінків стійко ввібралася в мармур і з кожним днем ​​покривалася новим шаром свіжих поцілунків.Оскар Уайльд був великим оригіналом при житті. Можливо, саме тому на місці його поховання склалася така незвичайна традиція – залишати відбитки червоної помади. Тисячі прихильниць творчості письменника вважали своїм обов’язком залишити на пам’ятнику відбиток червоних губ.Влада зробила рішучий крок, затвердивши штраф у розмірі 9000 євро ($12,000) за неналежне ставлення до меморіалу, однак туристи часто встигали сховатися з місця злочину ще до приїзду поліції. Не допоміг навіть судовий позов онука Оскара Уайльда, Мерліна Холланда, який вимагав оберігати пам’ятник. У 2011 році з нагоди 111-ї річниці з дня смерті великого письменника і поета паризька влада прийняла рішення спорудити скляну огорожу навколо пам’ятника. Відтепер «цілувальники» залишають сліди на склі, а також старанно закидають квіти і записки з проханням про щастя всередину корпусу.

Теоритичні відомості

Презентація

Електронна таблиця

Форма для оцінювання