Біографія Оскара Вайльда (1856—1900)
- Імʼя. Оскар Фінгал ОʼФлаерті Уїллс Уайльд
- Статус. Ірландський англомовний письменник, поет, драматург, казкар. «Король життя», «принц парадокс», «шехерезада салонів», «законодавець моди»
- Дата народження. 16 жовтня 1854 (1856) р. в Дубліні, столиця Ірландії.
- Батьки. Батько, сер Вільям Уайльд, лікар, фахівець з хірургії ока i вуха; захоплювався фольклором, археологією, пристрасний шанувальник ірландської історії та культури. Нерідко замість платні за лікування він просив пацієнтів-селян переказати давні повірʼя та легенди. Видав 2 томи ірландського фольклору.
Мати, Джейн Франциска Елджі, поетеса, перекладачка 
- Дитинство. У помешканні Уайльдів часто влаштовували поетичні вечори та прийоми на честь європейських знаменитостей. Творча атмосфера якнайкраще сприяла розвиткові літературного таланту й смаку юного Оскара.
- Навчання. Королівська школа Портора в м. Енніскіллені, Трініті Коледж, Оксфордський коледж св. Магдалини, Оксфордський університет.Вивчав і високо цікавився народною пісенною творчістю, античною літературою та культурою, італійським мистецтвом, захоплювався блискучими лекціями Джона Рескіна про мистецтво.
- Особливості характеру. Оскар привертав до себе увагу як людина непересічна, незалежна, наділена критичним розумом і дотепністю. Був талановитий, освічений, неординарний, суперечливий, епатажний, сповідував філософію гедонізму, уважався законодавцем мод
- Нагороди. Призи на конкурсах творів з античної літератури, стипендія з фонду наукових досліджень, золота медаль ім. Берклі, Ньюдигейтська грошова премія (за поему «Равенна»)
- Подорожі: Греція, Італія, Франція, США
- Світське товариство підхоплювало кожний його дотеп, обговорювало його вчинки та манери - хто кепкуючи, а хто й зі щирим захватом. Його називали: «король життя», «апостол естетизму», «принц парадокс», «Шехерезада салонів». І лише небагатьом вдалося розгледіти в митцеві, який приголомшував публіку зухвалими витівками, людину з доброю і вразливою душею. Цей Уайльд над усе прагнув вирватися у світ справжньої Краси. Він уважав, що краса здатна облагородити й одухотворити життя.
- Лекції в США, Англії, Ірландії
- Сімʼя. Дружина - Констанція Ллойд, сини - Сиріл та Вівʼєн
- Діяльність: письменник, поет, журналіст (редагував жіночий журнал), літературний критик, лектор,
- Фатальне знайомство. Дружба з Альфредом Дугласом, маркіз Квінсберрі, був незадоволений дружбою свого сина з Уайльдом і образив письменника. Був скандал, процес, суд і дворічне увʼязнення за моральні збочення.
- Суд. Уайльд подав позов до суду на лорда Куїнсберрі, який письмово образив його, звинувативши в розбещенні свого сина Альфреда Дугласа. Але внаслідок підступної гри лорда на лаві підсудних опинився сам письменник. У 1895 році над Уайльдом відбувся суд. Його засудили до дворічного увʼязнення.
- Еміграція. Після звільнення з вʼязниці Уайльд емігрує до Франції й живе в Парижі під імʼям Себастьяна Мельмона
- Смерть. 30 листопада 1900 р. у Парижі
Основні твори:
- поеми «Равена» (1878), «Балада Редінгської вʼязниці» (1898), «Сфінкс»
- збірка поезій «Вірші» (1881)
- повісті: "Злочин лорда Артура Сервіля", "Кентервіський привид", "Зразковий мільйонер", "Сфінкс без загадки"
- збірки казок «Щасливий принц», «Гранатовий будинок»
- збірка есе "Задуми" ("Перо, олівець і отрута", "істина масок", "Занепад мистецтва брехні", "Критик як художник")
- драматичні твори: трагедії: «Герцогиня Падуанська» (1883), «Саломея» (1893);
- комедії: «Віяло леді Віндермір» (1892), «Жінка, не варта уваги» (1893), «Ідеальний чоловік» (1895), «Як важливо бути серйозним» (1895)
- роман «Портрет Доріана Грея» (1890)
- тюремна сповідь «З безодні» ("De Profundis") (1895-1897)
Цікаві факти про Оскара Вайльда
Мати Оскара – леді Джейн Франчески Уайльд – світська дама, яка також писала вірші під псевдонімом Speranza – Надія.
Мати хотіла дочку, і ось маленького Оскара одягали в сукні і говорили на нього “вона”, поки леді Уайльд не народила дочку Ізолу.
До десяти років Оскар Уайльд отримав освіту вдома, від французької гувернантки він навчився французької мови, від німецької – німецької.
У 1878 році закінчив Оксфорд з відзнакою.
Оскар Уайльд був дуже своєрідною і екстравагантної особистістю. І навіть два роки провів у в’язниці. Оскара засудили за звинуваченням в содомії. Його книги та п’єси не хотіли купувати та ставити на сцені.
Оскар Уайльд написав лише один роман, який і прославив його на весь світ – “Портрет Доріана Грея”. Це був перший і останній його роман. Ця книга стала культовою і її екранізували більше 25 разів.
Вайльд знав собі ціну. Коли американський видавець запропонував йому п’ять тисяч доларів за роман у тисячу слів, письменник відмовився, бо, за його висловленням, “у англійській мові немає 100 тисяч слів”. Одна газета надіслала йому анкету з проханням назвати десять кращих книг. Вайльд відповів: “Не можу їх назвати, сам іще не написав стільки”.
Протягом усього життя він завжди переодягався перед обідом, стверджуючи, що навіть на безлюдному острові він робив би те саме.
Вайльд був дуже спостережливим і часто переймав звички відомих людей, копіював їхні жести і поведінку. Так, зачіску він робив як Нерон, щоб посилити схожість рис обличчя з обличчям римських імператорів. Із напоїв замовляв у ресторанах абсент, бо його пив Ш. Бодлер. Його стіл був такий самий, як у Карлейля. Писати твори цей “апостол гедонії і фантазії” сідав у білій рясі з чорним капюшоном, бо саме такий одяг був на Бальзакові у часи художньої праці. Навіть голос у Вайльда був професійною імітацією голосу актриси Сари Бернар.
Він прожив 46 років. Його життя було неспокійним: після звинувачення в аморальності митця судили, він відбув термін ув’язнення, вирушив у змушену еміграцію, де й помер.
Оскар Уайльд помер у вигнанні у Франції від гострого менінгіту, викликаного вушною інфекцією. Він був похований в Парижі на кладовищі Баньйо. Приблизно через 10 років Уайльд був перепохований на кладовищі Пер-Лашез, а на могилі його встановлено крилатий сфінкс з каменю роботи Джейкоба Епстайна.
“Зацілований” пам’ятник: незвичайна традиція на могилі Оскара Вайльда
Оскар Уайльд жартував: «Все можна пережити, крім смерті». Однак і смерть вдалося перемогти геніальному письменнику, пам'ять про нього живе і донині, і до його могили приходять тисячі небайдужих шанувальників його таланту. Похований великий ірландець в Парижі на кладовищі Пер-Лашез. На його могилі встановлений величезний пам'ятник у вигляді крилатого сфінкса, прикрашений незліченою кількістю поцілунків...
Коли скульптуру, створену в пам’ять про поему «Сфінкс», привезли на кладовище, паризькі урядовці були обурені наготою ангела. Щоб «прикрити» неналежний вигляд, було вирішено встановити меморіальну табличку, в такому вигляді пам’ятник був відкритий в 1914 році, на жаль, у наступні роки він неодноразово піддавався нападам вандалів.Але все це не вплинуло на хвилю відвідувачів, які створили традицію цілувати пам'ятник. Причина виникнення такої традиції досі невідома. Але, за легендою, поцілунок допомагає знайти свою другу половинку. В результаті, весь пам'ятник був покритий відбитками губної помади від поцілунків. Усі спроби якось зупинити це безумство не увінчалися успіхом.Перші сліди поцілунків з’явилися на надгробку в кінці 1990-х років, і вони нерідко супроводжувалися написами в дусі:
- «Продовжуй дивитися на зірки»,
- «Справжня краса закінчується там, де починається розум».
- "Закоханість починається з того, що людина дурить себе, а закінчується тим, що вона дурить іншого!"
- "Всі ми борсаємось у стічній канаві, але деякі з нас дивляться на зірки..."
- "Я чув стільки наклепів на Вашу адресу, що у мене немає сумнівів: Ви - прекрасна людина!"
Помада всіх кольорів і відтінків стійко ввібралася в мармур і з кожним днем покривалася новим шаром свіжих поцілунків.Оскар Уайльд був великим оригіналом при житті. Можливо, саме тому на місці його поховання склалася така незвичайна традиція – залишати відбитки червоної помади. Тисячі прихильниць творчості письменника вважали своїм обов’язком залишити на пам’ятнику відбиток червоних губ.Влада зробила рішучий крок, затвердивши штраф у розмірі 9000 євро ($12,000) за неналежне ставлення до меморіалу, однак туристи часто встигали сховатися з місця злочину ще до приїзду поліції. Не допоміг навіть судовий позов онука Оскара Уайльда, Мерліна Холланда, який вимагав оберігати пам’ятник. У 2011 році з нагоди 111-ї річниці з дня смерті великого письменника і поета паризька влада прийняла рішення спорудити скляну огорожу навколо пам’ятника. Відтепер «цілувальники» залишають сліди на склі, а також старанно закидають квіти і записки з проханням про щастя всередину корпусу.
Немає коментарів:
Дописати коментар